Підземна річка Глибочиця

Глибочиця — у минулому одна з найбільших річок Києва, відома ще з літописних часів. Вона текла дном глибокого яру між київськими горами — звідси, власне, й назва. Сьогодні на цьому місці однойменна вулиця, а сама річка опустилася на рівень нижче: тече під землею і працює частиною міської зливової системи. Починається біля метро «Лук’янівська», на території заводу «Артем», і добігає аж до Дніпра — тільки вже в тунелях. І саме цими тунелями сьогодні можна пройти легально: під Подолом працює діюча екскурсія, але про це наприкінці.

Великий зал, у якому зливаються дві підземні річки — Глибочиця та Киянка.

Як річка стала канавою, а канава — тунелем

Про історію самої річки відомо не так багато: текла собі, доки не почала заважати місту рости. На початку XIX століття Глибочицю перетворили на стічну канаву, потім русло спрямили й обнесли валами — саме звідси назви вулиць Верхній і Нижній Вал. У 1840-х узялися за колектор, і спрямлене русло повністю сховалося під землю. Останню відкриту ділянку — під самою Глибочицькою вулицею — закатали в трубу на початку XX століття, коли прокладали трамвайну лінію.

Район Житнього ринку на фото 1860-х років: частину канави вже перекрито, а частина ще зяє просто посеред міста.

Три річки під одним склепінням

У колекторі Глибочиці насправді зустрічаються три водотоки. Найбільший — сама Глибочиця. У районі Кудрявського узвозу до неї приєднується ручай Кудрявець, а ще нижче, на початку бульвару між Верхнім і Нижнім Валом, — річка Киянка. Зал злиття Глибочиці й Киянки — одне з найефектніших місць системи: прямо йде тунель Киянки, а праворуч — власне Глибочиця. Нижче злиття починається наймасштабніша галерея колектора — тут найбільші об’єми і, відповідно, найбільша пропускна спроможність.

Розвилка під землею: прямо — ручай Киянка, праворуч — Глибочиця.

Що всередині

Під бульваром між Верхнім і Нижнім Валом річка досі тече старовинним цегляним колектором кінця XIX століття. Підлога місцями викладена старою жовтою цеглою — не абияк, а акуратною «ялинкою», наче паркет у старій квартирі. Подекуди дно вимощене бруківкою: є підозра, що колись тут була мостова. Висота склепіння стрибає від метра до чотирьох — причому в найнесподіваніших місцях.

Біля метро «Контрактова площа» шматок старого колектора свого часу розібрали під будівництво підземного переходу — на стику старого й нового русла утворився невеликий водоспад. А гирло виглядає так: склепінчастий тунель переходить у яйцеподібний і плавно йде під воду. Далі — повністю затоплена висока галерея, яка виходить у Гавань біля старого пішохідного мосту.

Та сама цегляна «ялинка» на підлозі тунелю.

Склепіння відбивається у воді річки, яка вже ніколи не побачить денного світла.

Побачити Глибочицю на власні очі

Саме цими тунелями проходить екскурсія «Підземний Поділ». Одразу знімемо головне упередження: дренажні колектори й підземні річки — це не каналізація. Тут тече чиста вода — дощова та джерельна, і саме тому в тунелях нормально дихається й нормально фотографується.

Формат простий: маршрут приблизно 1,5–2 км, під землею близько 2 годин. Спорядження — бахіли ОЗК та ліхтарики — включене у вартість. Температура в річкових системах — близько +10 °C узимку й до +25 °C улітку, тож сезон тут не закінчується ніколи. Дорослий квиток — 699 грн, дитячий (7–14 років) — 499 грн; діти від 7 років ходять разом із дорослими. Дати й вільні місця — у розкладі екскурсій, бронювання на сайті.

Як усе відбувається зсередини — від збору групи до виходу на поверхню — ми описали в пості «Як проходить екскурсія в підземелля». А якщо Глибочиця — лише перша підземна річка, яка вас зачепила, гляньте огляд підземних річок Києва: під містом їх значно більше, ніж здається. Логічне продовження маршруту — тунелі під Хрещатиком або підземний перехід від Вокзалу до Лук’янівки ручаєм Скоморох.