Топ-7 таємниць київського метро

Сотні тисяч людей щодня спускаються в київське метро, сідають у вагони і їдуть між давно знайомими станціями. Але між яскраво освітленими платформами ховається інша, невидима для пасажирів сторона підземки. Що там, у темряві тунелів? Подивімося на місця, куди пасажирам зась — хоча б на фото.

Покинуті тунелі метро

Метро росте, і деякі перегони стають непотрібними. Перегін «Хрещатик» — «Університет» покинутий із кінця 80-х — відтоді, як добудували «Театральну» й Сирецько-Печерську лінію. Рейки в тунелях здебільшого демонтували, хоча місцями досі трапляються старі колії. Сьогодні ці тунелі працюють як частина вентиляційної системи метрополітену.

Окрема фактура — гермозатвори: захисно-герметичні двері, які перекривають тунелі, наприклад, на випадок стихійного лиха. На першій пусковій ділянці («Вокзальна» — «Дніпро») затвори стояли на кожному перегоні, а от між «Шулявською» та «Вокзальною» не було жодного. Пізніші затвори зробили у вигляді розпашних воріт, а перші — як між «Арсенальною» і «Вокзальною» — виїжджали вбік зі спеціальної ніші. Цей елемент цивільної оборони вже ніколи не зачиниться.

Службово-з’єднувальна гілка

Службово-з’єднувальна гілка (ССГ) об’єднує всі три лінії метро — вона з’єднує «Хрещатик», «Майдан Незалежності» та «Кловську». Пасажирів нею не возять. Бачили, як на станцію прибуває порожній поїзд і зникає в тунелі? Він їде саме по ССГ.

Існує й заділ під другу гілку — ССГ 221, яка мала б зв’язати Сирецько-Печерську лінію з майбутньою Подільсько-Воскресенською. За станцією «Лук’янівка» є з’їзд у тупик: у кінці тунелю стоїть бетонна пробка.

Станція «Львівська брама»

Найлегендарніша станція-привид Києва. Всупереч розповідям про підтоплення, містику й таємні архіви, будівництво зупинилося 1997 року з прозаїчної причини: через щільну забудову не вдалося зробити вихід у місто. Поїзди проїжджають платформу мертвої станції без зупинки, а центральний зал завішаний датчиками руху. Потрапити туди можна було хіба раз на рік — з офіційною екскурсією метрополітену. Якщо станцію колись добудують, з’явиться пересадка між «Лук’янівською» та «Золотими воротами».

Станція «Герцена»

У казці про секретну лінію метро для Вищої партійної школи ЦК КПУ є частка правди. Біля Інституту міжнародних відносин ховається недобудована станція «Герцена» (Загорівська) — спочатку тут зводили евакуаційний вихід для партійної еліти. Чи з’явиться колись справжня станція між «Дорогожичами» та «Лук’янівською» — невідомо.

Менш відома її «сестра» — станція «Теличка» на правому березі, неподалік Південного мосту. Вона чекає, поки на місці промзони виростуть житлові масиви.

Командний бункер метро

Біля «Майдану Незалежності» є цілий комплекс недобудованих вертикальних ходів, що ведуть до великого тунелю, який іде паралельно станції. Офіційна версія — покинутий перехід на червону лінію, де планували горизонтальний ескалатор. Неофіційна — бункер. Тунель діаметром понад 10 метрів мав ділитися на три поверхи, а до блоку ведуть додаткові тунелі з вагонетками.

ПТО за «Арсенальною»

Найглибшій станції метро часто приписують таємні бункери й переходи на засекречену урядову гілку. Насправді за «Арсенальною» ховається непрацюючий пункт технічного обслуговування поїздів. Під рейками там зроблене спеціальне заглиблення — щоб зручно було оглядати склади знизу.

Недобудований дизель-бункер

Мабуть, найбільша таємниця списку. Цей бункер лежить паралельно тунелю метро, і навіть робітники, які щоночі обслуговують колії, не знають про його існування. Його будували у 1987–1989 роках, і з того часу він стоїть покинутим: величезний лабіринт тунелів розміром із міський квартал на глибині 50 метрів. Свого часу нам знадобилося майже три години, лише щоб обійти всі ходи.

Справжнє підземелля, куди потрапити можна

Важливе уточнення: метро — не місце для прогулянок. Самостійно лізти в тунелі незаконно і смертельно небезпечно — на контактній рейці 825 вольт постійного струму. Тож у метро ми екскурсій не водимо і станцій-привидів не обіцяємо.

Але під Києвом є підземелля, куди спуститися можна цілком легально: дренажні штольні та колектори підземних річок Києва. Це не каналізація — вода там чиста. Найдовша система тунелів під містом — дренажна система Аскольдова: сухі штольні, у яких цілий рік +12…+14 °C. Саме нею проходить маршрут «Лабіринт Аскольда». Є тунелі й під самим Хрещатиком, а на Подолі — старовинні колектори річки Глибочиці.

Маршрут — приблизно 1,5–2 км під землею, близько двох годин. Спорядження — бахіли ОЗК та ліхтарики — включене у вартість, діти від 7 років ходять разом із дорослими. Як усе влаштовано, ми детально описали у статті «Як проходить екскурсія в підземелля», а найближчі дати — у розкладі екскурсій.