У центрі Києва є два величезні підземні резервуари, які нині не працюють. Масштаби таких споруд справді вражають — і саме тому, що вони не експлуатуються, їхні розміри можна оцінити повністю.
Повільні фільтри на Володимирському узвозі
Перші резервуари — це не що інше, як «повільні фільтри». За радянських часів приміщення переобладнали під укриття цивільної оборони: про це свідчать туалети й умивальники з бочками для запасу води, фільтро-вентиляційна установка та гермодвері на вході.
Зараз тут усе покинуте й поволі руйнується від вологи. Протививибухові двері, рештки вентиляції й баків для питної води нагадують, що колись це приміщення слугувало бомбосховищем.
За документами обʼєкт мав належати водоканалу, але фактично територію захопили — і доводять її до занепаду, щоб згодом знести й забудувати. А тим часом це чудова локація для зйомок.
Сховище прісної води на Печерську
Наприкінці 1960-х на місці колишнього іподрому побудували велике водосховище — чотири басейни для зберігання прісної води. Майже по периметру згодом звели багатоповерхівки, які тепер називають «кабмінівськими будинками».
Дістатися туди непросто. Як ми вже писали, на глибині понад 90 метрів під Києвом проходить тунель глибинного водогону. У районі Печерська труби розгалужуються, і одна гілка через шахту виходить на поверхню.
Піднявшись, можна потрапити до підземних резервуарів. Частина з них — у напівпокинутому стані й давно не використовується.
Легальні підземні маршрути
Ці конкретні обʼєкти закриті для відвідування. Але з підземним Києвом можна познайомитися легально: щовихідних ми водимо групи старовинними колекторами й дренажними штольнями — див. огляд підземної мережі міста та актуальні дати в розкладі екскурсій.
Побачити це наживо
Це не музей — під Києвом усе так і є. Реальні походи з гідом: штольні, підземні річки, бункери. Спорядження включене. Від 499 грн.