Сім покинутих міст-привидів України: від Прип’яті до Цукроварового

Всупереч поширеній думці, покинуті міста в Україні є не лише в Чорнобильській зоні відчуження. Порожні квартали й цілі містечка стоять у різних куточках країни: одні не дочекалися заводу, другі — електростанції, треті просто лишилися без опалення, газу й води.

Ми зібрали сім таких місць. Частину з них ми знімали самі, про решту роками збирали матеріали й говорили з тими, хто там ще живе.

Прип’ять

Напередодні аварії на ЧАЕС у Прип’яті мешкало майже 50 тисяч людей. 27 квітня, наступного дня після катастрофи, оголосили «тимчасову евакуацію» — і життя міста обірвалося.

Прип’ять і досі справляє гнітюче враження: порожні багатоповерхівки, дитячі садки і школи, лікарня, стадіон, магазини, парк атракціонів, кінотеатр, будинок культури. Важко уявити, що вулицями цього колись динамічного й успішного міста ходили натовпи щасливих людей, а в дворах і парках лунав дитячий сміх.

Роками сюди навідувалися сталкери — шанувальники постапокаліптичного світу без людей. Варто пам’ятати, що зона відчуження — територія з обмеженим доступом: потрапити туди законно можна було лише в складі офіційних груп, а через повномасштабну війну зона фактично закрита для відвідувачів.

Любеч-1

Це містечко-супутник другої станції загоризонтної радіолокації системи «Дуга», схованої в лісах Чернігівщини. Сама антена мала значно менші масштаби, ніж славнозвісна «Дуга» в Чорнобилі-2, і до наших днів не дожила — її утилізували на початку 2000-х років. А от містечко з секретною назвою Любеч-1, позначене на радянських картах як база відпочинку, збереглося.

Принципова відмінність від Чорнобиля-2 — у розплануванні. Там до радіолокаційної станції від житлової частини було рукою подати. Тут же командний пункт стояв на чималому віддаленні від містечка, тож руїни розкидані по лісі окремими острівцями.

Фото: Zametkiev.

Орбіта

Місто-супутник, що загубилося в лісах Чигиринського району на Черкащині. Орбіту проєктували як містечко для енергетиків із населенням понад 20 тисяч людей. Поряд швидкими темпами будували ДРЕС, але через надто велике споживання палива вирішили замінити її на атомну станцію. Після вибуху на ЧАЕС будівництво заморозили назавжди.

Місцевість тут екологічно чиста саме тому, що жодну з електростанцій так і не добудували. Пізніше єдина тепломережа міста перестала гріти будинки.

Майже вся житлова забудова тут — дев’ятиповерхівки. Частину незаселених квартир свого часу приватизували, але де тепер їхні власники, ніхто не знає. Від інших господарі просто відмовилися.

Фото: Alexfoto.

Поліське

Містечко, яке річка Уж розділила на дві частини, називають багатостраждальною землею, яку сколихнула аварія на ЧАЕС. Колись воно мало назву Хабне; існує версія, що заснували його євреї. Свого часу Поліське було відоме тканинами й текстильною промисловістю.

Після аварії на ЧАЕС Поліське стало головним місцем евакуації мешканців Прип’яті. Згодом виявилося, що за рівнем забруднення воно нічим не чистіше. У 1996 році містечко позбавили статусу районного центру, а в 1999-му зняли з обліку як населений пункт.

На момент Чорнобильської катастрофи тут мешкало близько 11,3 тисячі людей. Працювали заводи, фабрики й комбінат побутового обслуговування, були школа, ПТУ і два будинки культури. Зараз у Поліському живуть приблизно десять самоселів.

Дорогам містечка могли б позаздрити чимало київських вулиць, а будинків тут дуже багато, зокрема шість багатоповерхівок, які добре збереглися. Місцеві запевняють, що радіації тут давно немає, — але офіційно територія залишається зоною відселення, і покладатися варто на виміри, а не на слова.

Фото: Maxim-nm.

Степногорськ

Степногорськ лежить приблизно за тридцять кілометрів від Запоріжжя, але, попри близькість до великого міста, людей тут зустрінеш нечасто. Місто нагадує декорації до фільму про зомбі — тільки замість декорацій справжні руїни. Остаточно спорожніти воно ще не встигло, хоча тут немає ні газу, ні тепла, ні води.

У 1980-х, коли тут щойно збудували шахту, на ній працювало понад дві тисячі людей. Але вийти на повну потужність підприємство не встигло, і в середині 1990-х шахту закрили.

Безлюдні вулиці, вибиті вікна, темні й позбавлені життя магазини — місто гнітить навіть того, хто просто проїжджає повз. Опис стосується стану до повномасштабного вторгнення; що з містом зараз, ми не беремося стверджувати.

Фото: Sicheslavets.

Долинська

Ще одне місто-привид — цього разу на карті Кіровоградщини, і не єдине в області. Багатоповерхівок тут чимало, а в покинутій частині міста лишилося близько 500 мешканців. З комунальних благ є електрика і газ.

Долинську можна назвати вітриною української безгосподарності. Саме тут розташований наймасштабніший в історії країни довгобуд — Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР), будівництво якого почалося ще за радянських часів і так і не завершилося.

Невелике сонне містечко більше схоже на село, хоча забудовою його планували перетворити на великий промисловий центр. Автобус з обласного центру ходив сюди лише раз на день. Але місцеві не занепадають духом і досі сподіваються, що хтось нарешті оцінить недобудоване підприємство.

Фото: photogoroda.

Цукроварове

Друге місто-привид Кіровоградщини. Знайти його на карті непросто хоча б тому, що далеко не на всіх картах області воно взагалі позначене. А причина проста — тут лишилося близько 100 мешканців.

Порожні багатоповерхівки нагадують краєвиди Прип’яті. Коли на металобрухт порізали місцевий цукровий завод, а слідом за ним пішла в утиль кондитерська фабрика, роботи в Цукроваровому не лишилося. Люди почали стрімко роз’їжджатися, хоча колись населення міста сягало 6 тисяч. Одне слово, назва в міста «солодка», а живеться тим, хто лишився, несолодко.

Електропостачання в місті є. На цьому комунальні зручності закінчуються: ні води, ні газу, ні опалення з каналізацією. Ті, хто лишився, рубають на зиму дрова, а в квартирах поставили «буржуйки».

Фото: gazeta.ua.

Кожне з цих міст спорожніло по-своєму: одні — за кілька днів, другі — за десятиліття, тихо, без новин і телекамер. Покинуті міста — це насамперед історії людей, а не мальовничі руїни.

Якщо вам близька ця тема, найпростіше почати знайомство з нашим форматом у Києві: старі колектори, тунелі під центром міста і річки, заховані в бетон. Актуальні дати й маршрути дивіться в розкладі екскурсій.

Кожне з цих міст спорожніло по-своєму: одні — за кілька днів, другі — за десятиліття, тихо, без новин і телекамер. Покинуті міста — це насамперед історії людей, а не мальовничі руїни.

Якщо вам близька ця тема, найпростіше почати знайомство з нашим форматом у Києві: старі колектори, тунелі під центром міста і річки, заховані в бетон. Актуальні дати й маршрути дивіться в розкладі екскурсій.